Відкриття нового персонального проекту українського фотографа Анни Войтенко «Іза» - це не лише експедиція фотохудожниці, розгорнута в об’ємі великої виставки. Це також презентація книги «Анна Войтенко. Іза» (тексти Віталія Цвіда) -- першого видання із серії «Українська фотографія» (УФО), присвяченій вітчизняній чорно-білій фотографії, що її розпочинає видавництво Павла Гудімова «артбук».

Тільки на відкритті виставки – автограф-сесія Анни Войтенко для перших покупців її першої книги.

До Ізи, маленького села на Закарпатті, мешканці якого живуть лише з продажу виробів із лози, Анна Войтенко та журналіст Віталій Цвід, подорожували вже чотири рази, досконально вивчивши всі особливості перетворення лози на досить коштовний виріб. Цей на позір мирний процес у чорно-білих фотографіях Войтенко набуває відтінку й відчуття справжньої війни. Чи не за це інший український фотограф Олександр Ляпін називає її стиль «жорстким реалізмом».

Анна Войтенко, фотограф: «Є така робота – писати вірші. І є така робота – робити фотографії… «Іза» – це розповідь про те, як зернятко лози падає в землю, проростає, перетворюється на кошики, взуття, меблі, скрині, капелюхи; про те, як усе це їде на ринок і гроші переходять із рук покупців до рук майстрів-продавців. Це розповідь про руки».

Павло Гудімов, керівник //гудімов арт проект: «Анна Войтенко - це «свіжа кров» української фотографії, представник нової генерації з власною естетикою і власною темою. Анна подобається мені своєю непередбачуваністю: я завжди знаю, що вона зробить класно, але ніколи не знаю як… Мене вражає її художній підхід: Войтенко може іноді пожертвувати увагою до персонажа, замість того вписуючи його у навколишні обставини, у взаємодію. Її фотографія - це завжди глибока й неординарна робота».

Олександр Ляпін, головний редактор альманаху «Символ»: «Іза – давнє закарпатське село (Хустський район) населенням 5237 чоловік, засноване Бог знає коли. Одна з версій його назви: там зупинялась іспанська королева Ізабелла І Кастільска… Замість картоплі, огірків, томатів, там вирощують лозу. Годують її добривом. Кожного року в один день вони всі збираються на полі, де росте лоза, і ріжуть її. Роблять це разом, щоб ніхто нічого не спер. П’ють собі горілку, спілкуються. Потім варять лозу, фарбують, а взимку плетуть з неї. Живуть не бідно, мають замовлення і з України, і з Москви».

Анна Войтенко закінчила Національний технічний університет, факультет електротехніки. Гран-прі конкурсу «Рейнокс» (Москва, 2004). Учасниця численних виставок в Україні, Росії, Польщі, україно-шведського проекту «Свіже» (2007). Перша персональна виставка – «Виховання жалості» (галерея «Мистецький курінь” в рамках другого Київського бієнале  фотографії, 2007). Фотографії публікувалися, зокрема, у таких виданнях, як «День», «Сегодня», «Газета по-киевски», «Зеркало недели», «Комсомольская правда», «ШО», «Эксперт», «Кореспондент»,  «Фокус», «Афиша», «What’s on», «Женский журнал», «Домус», «Dfoto», «Dcamera».

Наступний номер щоквартального альманаху «Символ», який з’явиться у продажу на початку березня цього року, буде присвячено чорно-білій українській фотографії. В ньому вміщено статтю Анни Войтенко «Культ тіла».

Серія книжок «Українська фотографія» (УФО) видавництва Гудімова «артбук» продовжиться книгами Олександра Чекменьова та Олександра Ляпіна.

За додатковою інформацією та коментарями звертайтеся до Наталі Зубко, керівника видавничих проектів «артбук» +380 97 349 83 79, natalya_zubko@artbook.kiev.ua