Таємниці карпатських лозоплетільників
У цій книзі ми розповімо вам про дивне закарпатське село, де всі, навіть дільничний з батюшкою саджають, обробляють, збирають урожай, а потім варять... лозу
Раз на рік – наступного дня після храмового свята Покрови Богородиці – жителі Ізи опиняються в пеклі: стрибають бісові діти в киплячих казанах, чорні, немов чорти, гасають від чана до чана, підкидаючи у вогонь, а сірий та важкий, як тутешні будні, дим видно по той бік Карпат.
Вулиця-вітрина
Коли вам, дасть Бог, доведеться побувати в Закарпатті, а саме – їхати по звивистій, як гірська річка, Мукачевській дорозі, то не вдихнути мені більше цілющого карпатського повітря, якщо вам не захочеться загальмувати в одному пришляховому селі, що в 15 кілометрах від румунського кордону. Як можна? Адже це Іза (Хустський район). Тут мимоволі зупинишся, а краще взагалі грюкнути дверцями та пішки пройтися уздовж людських парканів і хвірток. У кого старий, з облущеною фарбою штахетник, що одним мохом купи тримається, хто відгородився міцним залізом з кованими тюльпанчиками та табличками про злих собак, у декого дощані щити, в яких допитливому сусідові й щілинки нормальної не знайти. Словом, різні огорожі край дороги, але всі вони отут служать... вітринами. Торговельними рядами для головного і єдиного тутешнього товару – плетеної лози...
Випадок з Петровичем
Лозу в Ізі плете, вважай, кожен – з того й живуть. А інакше ніяк: єдине в окрузі виробництво – сетро-фільцева фабрика головних уборів у райцентрі Хуст – колись підприємство союзного значення, чиї шапки носили навіть члени Політбюро – поки дихає, але вже на ладан. Ще годував людей колгосп ім. Мічуріна, що спеціалізувався в основному на лозоплетінні. Майже зі всіх колишніх республік держзамовлення надходили – на одних тільки дитячих візочках, що для Прибалтики плели, колгосп у мільйонери вибився.
Лоза – це хліб Ізи. Біля будинку, на городі, на розпайованих колгоспних землях – усе засаджено тоненькими прутиками. Клопоту з лозою, зітхають плетільних справ майстри, не менше ніж з тією ж картоплею: під кожний корінець ямку вирий, посади, ряди прокультивуй, бур'яни два-три рази просапай. Ще ж спробуй устерегти її – всі людські наділи розташовані на одному великому полі в добрих семи кілометрах від села, а охочі до чужої лози, як до чужої спідниці, завжди знаходилися. Тому лозоплетільники Ізи скооперувалися й найняли охоронців...
назад
